Висвітлення гуманітарної допомоги Святого Престолу для України в період російсько-української війни у ЗМІ

Метою дослідження було здійснити аналіз медійної репрезентації гуманітарного, духовного та дипломатичного дискурсів Святого Престолу в контексті російсько-української війни. Методологія роботи базувалася на синергії теоретичного аналізу міжнародно-правового статусу Ватикану, методу цільової релевантної вибірки та фрейм-аналізу масиву публікацій провідних світових та вітчизняних медіаресурсів (2016-2026), а також структурно-функціонального аналізу цифрової присутності Понтифікату в умовах інформаційного протистояння. У межах дослідження встановлено, що медійна репрезентація діяльності Святого Престолу зазнала докорінної парадигмальної трансформації, еволюціонувавши від традиційної філантропії до моделі інституційного реалізму та прагматичної гуманітарної безпеки. Зафіксовано послідовний перехід від абстрактних наративів (універсальної солідарності) до конкретних медійних конструкторів (інфраструктурного партнерства та етики присутності), що дозволило Ватикану функціонувати як оперативний логістичний вузол у подоланні енергетичних та медичних криз в Україні. Виявлено, що цифрова екосистема Понтифікату сприяла формуванню транснаціональних мереж солідарності, проте водночас викрила вразливість релігійного контенту до алгоритмічної деконтекстуалізації та інструменталізації в межах інформаційних воєн. Доведено, що стратегія позитивної нейтральності легітимізується у медіа через вузькоспеціалізовану медіацію (репатріація дітей, обмін полоненими), що гармонізує релігійну етику з вимогами відновлення міжнародного правопорядку та підтримкою української формули миру. Висновки підтвердили, що функціювання Ватикану як глобального морального арбітра в умовах багатополярності залежить від здатності конвертувати духовний авторитет у верифіковані інфраструктурні результати. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання фахівцями з міжнародних відносин, релігієзнавцями та медіааналітиками для розробки стратегій нейтралізації деструктивних інформаційних впливів та оптимізації комунікації між релігійними інституціями і світським суспільством у кризові періоди