Подати статтю
Open Access 30 грудня 2025

«5-крокова модель саморефлексії вибору та адаптації»: емпірична верифікація «Інтегративної моделі екзистенційного вибору та адаптації» на засадах транскультурального підходу Позитивної Психотерапії Н. Пезешкіана

Ія Гордієнко-Мітрофанова
Наталя Бондаренко
Оксана Докуніна
https://doi.org/10.61727/sssppj/2.2025.54
Сторінки: 54-61
Отримано 16.06.2025
Доопрацьовано 10.11.2025
Прийнято 30.12.2025
Опубліковано 13.01.2026

Анотація

Тривала війна в Україні зумовила критичний дефіцит послуг у сфері ментального здоров’я: 9,6 мільйона осіб перебувають у зоні ризику, проте <10 % отримують належну підтримку. Інструменти керованої самодопомоги визнані пріоритетною стратегією для подолання цього 90  % розриву в лікуванні. Метою дослідження було представити емпіричну верифікацію та процедурну операціоналізацію «Інтегративної моделі екзистенційного вибору та адаптації» (Ітерація 1.2), застосованої до мешканців Харкова, які перебувають в умовах тривалого травматичного стресу. Теоретична база синтезувала транскультуральний підхід позитивної психотерапії Н.  Пезешкіана, теорію тривалого травматичного стресу та принципи відновлення суб’єктності (agency). Практична реалізація – цифрова «5-крокова модель саморефлексії вибору та адаптації» – була емпірично протестована на вибірці N> 300 респондентів за допомогою структурованого опитувальника зворотного зв’язку з 18 пунктів. Модель операціоналізувала п’ять модулів саморефлексії: модуль інтерпретації: трансформація афективно забарвлених спогадів у наратив; модуль екзистенційного вибору: діагностика мотивації за шістьма біполярними континуумами з валідацією амбівалентності; модуль інтеграції: ідентифікація специфічної для війни просторової ідентичності (place-identity) за розширеною типологією з семи типів; модуль балансу: оцінка ресурсів та «сфер утечі» за моделлю балансу Н. Пезешкіана; модуль адаптації: оцінка співіснування посттравматичного зростання та депреціації. Понад 95 % респондентів зазнали нового усвідомлення ситуації; 97 % визнали усвідомлення просторової ідентичності найбільш цінним результатом. Ключова інновація полягала в інтеграції наскрізної психоосвіти, що забезпечує когнітивний рефреймінг, депатологізацію симптомів та зниження вторинного стресу. Модель спрямована на подолання критичних прогалин у системі ментального здоров’я воєнного часу, поєднуючи клінічну строгість із доступністю для самостійного використання

посттравматичне зростання депривація воєнна травма керована самодопомога адаптація психоосвіта безперервний травматичний стрес ідентичність місця

Використані джерела

  1. Baumel, A., Muench, F., Edan, S., & Kane J. M. (2019). Objective user engagement with mental health apps: Systematic search and panel-based usage analysis. Journal of Medical Internet Research, 21(9), article number e14567. doi: 10.2196/14567.
  2. Bäuml, J., Froböse, T., Kraemer, S., Rentrop, M., & Pitschel‑Walz, G. (2006). Psychoeducation: A basic psychotherapeutic intervention for patients with schizophrenia and their families. Schizophrenia Bulletin, 32(1). doi: 10.1093/schbul/sbl017.
  3. Brewin, C.R. (2014). Episodic memory, perceptual memory, and their interaction: Foundations for a theory of posttraumatic stress disorder. Psychological Bulletin, 140(1), 69-97. doi: 10.1037/a0033722.
  4. Cann, A., Calhoun, L.G., Tedeschi, R.G., & Solomon, D.T. (2010). Posttraumatic growth and depreciation as independent experiences and predictors of well-being. Journal of Loss and Trauma, 15(3),151-166. doi: 10.1080/15325020903375826.
  5. Eagle, G., & Kaminer D. (2013). Continuous traumatic stress: Expanding the lexicon of traumatic stress. Peace and Conflict: Journal of Peace Psychology, 19(2), 85-99. doi: 10.1037/a0032485.
  6. Ehlers, A., & Clark, D.M. (2000). A cognitive model of posttraumatic stress disorder. Behaviour Research and Therapy, 38(4), 319-345. doi: 10.1016/S0005-7967(99)00123-0.
  7. Fitzpatrick, K.K., Darcy, A., & Vierhile, M. (2017). Delivering cognitive behavior therapy using a fully automated conversational agent (Woebot). JMIR Mental Health, 4(2), article number e19. doi: 10.2196/mental.7785.
  8. Gál, É., Ștefan, S., & Cristea, I.A. (2021). The effect of mindfulness apps on stress and anxiety: A meta-analysis. Journal of Affective Disorders, 279, 131-142. doi: 10.1016/j.jad.2020.09.134.
  9. Hobfoll, S.E., Halbesleben, J., & Neveu, J. P. (2018). Conservation of resources in the organizational context. Annual Review of Organizational Psychology and Organizational Behavior, 5, 103-128. doi: 10.1146/annurev-orgpsych-032117-104553.
  10. Inkster, B., Sarda, S., & Subramanian, V. (2018). An empathy-driven conversational artificial intelligence agent (Wysa). JMIR mHealth and uHealth, 6(11), article number e12106. doi: 10.2196/12106.
  11. Lahutina, S., Frankova, I., Gruen, M., Vermetten, E., Zohar, J., Spitschan, M., & Bajbouj, M. (2024). A digital self-help tool to promote mental well-being for Ukrainians affected by war – assessing predictors of stress. Neuroscience applied, 3, article number 104089. doi: 10.1016/j.nsa.2024.104089.
  12. Larsen, J.T., McGraw, A.P., Cacioppo, J.T. (2001). Can people feel happy and sad at the same time? Journal of Personality and Social Psychology, 81(4), 684-696. doi: 10.1037/0022-3514.81.4.684.
  13. Mani, M., Kavanagh, D.J., Hides, L., & Stoyanov, S.R. (2015). Review and evaluation of mindfulness-based iPhone apps. JMIR mHealth and uHealth, 3(3), article number e82. doi: 10.2196/mhealth.4328.
  14. Manzo, L.C., & Devine-Wright, P. (Ed.). (2021). Place attachment: Advances in theory, methods and applications (2nd ed.). London: Routledge. doi: 10.4324/9780429274442.
  15. National Commission for the Protection of Human Subjects of Biomedical and Behavioral Research. (1979, April). The Belmont Report: Ethical principles and guidelines for the protection of human subjects of research. Retrieved from https://web.archive.org/web/20120426013513/http://ohsr.od.nih.gov/guidelines/belmont.html.
  16. Olff, M., et al. (2025). The impact of trauma and how to intervene: A narrative review of psychotraumatology over the past 15 years. European Journal of Psychotraumatology, 16(1), article number 2458406. doi: 10.1080/20008066.2025.2458406.
  17. Peseschkian, N. (1986). Positive family therapy: The family as therapist. Berlin: Springer-Verlag.
  18. Possemato, K., Kuhn, E., Johnson, E., Hoffman, J. E., Owen, J. E., Kanuri, N., De Stefano, L., & Brooks, E. (2016). Using PTSD Coach in primary care with and without clinician support: A pilot randomized controlled trial. General hospital psychiatry, 38, 94-98. doi: 10.1016/j.genhosppsych.2015.09.005.
  19. Rhodes, J.R., Tedeschi, R.G., Moore, B.A., Alldredge, C.T., & Elkins, G.R. (2024). Posttraumatic growth‑oriented peer‑based training among U.S. veterans: Evaluation of post‑intervention and long‑term follow‑up outcomes. Frontiers in Psychology, 14, article number 1322837. doi: 10.3389/fpsyg.2023.1322837.
  20. Scannell, L., & Gifford, R. (2017). Place attachment enhances psychological need satisfaction. Environment and Behavior, 49(4), 359-389. doi: 10.1177/0013916516637648.
  21. Taku, K., Cann, A., Calhoun, L.G., & Tedeschi, R.G. (2008). The factor structure of the posttraumatic growth inventory: A comparison of five models using confirmatory factor analysis. Journal of Traumatic Stress, 21(2), 158-64. doi: 10.1002/jts.20305.
  22. Torous, J., Bucci, S., Bell, I. H., Kessing, L. V., Faurholt-Jepsen, M., Whelan, P., Carvalho, A. F., Keshavan, M., Linardon, J., & Firth, J. (2021). The growing field of digital psychiatry: Current evidence and the future of apps, social media, chatbots, and virtual reality. World Psychiatry, 20(3), 318-335. doi: 10.1002/wps.20883.
  23. Torous, J., Nicholas, J., Larsen, M.E., Firth, J., & Christensen, H. (2018). Clinical review of user engagement with mental health smartphone apps: Evidence, theory and improvements. Evidence-Based Mental Health, 21(3), 116-119. doi: 10.1136/eb-2018-102891.
  24. Wasil, A.R., Venturo-Conerly, K.E., Shingleton, R.M., & Weisz, J.R. (2019). A review of popular smartphone apps for depression and anxiety: Assessing the inclusion of evidence-based content. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 123, article number 103498. doi: 10.1016/j.brat.2019.103498.
  25. World Health Organization. (2022). Mental health gap action programme (mhGAP) guideline for mental, neurological and substance use disorders. Geneva: WHO.
  26. World Health Organization. (2025). Over a billion people living with mental health conditions – services require urgent scale-up. Retrieved from https://www.who.int/news/item/02-09-2025-over-a-billion-people-living-with-mental-health-conditions-services-require-urgent-scale-up.
  27. Yang, Z., Gu, J., Yao, X., Wang, L., & Shao, J. (2025). Latent profile analysis of post‑traumatic growth and psychological resilience among patients with mental illness during the rehabilitation period: Associations with social support. Research Square. doi: 10.21203/rs.3.rs-7075637/v1.

ЦИТУВАТИ

Gordienko-Mitrofanova, I., Bondarenko, N., & Dokunina, O. (2025). «5-крокова модель саморефлексії вибору та адаптації»: емпірична верифікація «Інтегративної моделі екзистенційного вибору та адаптації» на засадах транскультурального підходу Позитивної Психотерапії Н. Пезешкіана. Scientific Studios on Social and Political Psychology, 31(2), 54-61. https://doi.org/10.61727/sssppj/2.2025.54

Введіть пошуковий запит...

Натисніть Enter, щоб шукати чи ESC, щоб закрити пошук