Трирівнева структура громадянської ідентичності особистості
Анотація
Метою статті є теоретичне обґрунтування трирівневої структури громадянської ідентичності особистості. Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення і принципи теорії соціальної ідентичності та соціальної самокатегоризації (Г. Теджфел, Дж. Тернер), концепції організаційної ідентичності (С. Альберт, Б. Ешворт, Дж. Даттон) та рольові теорії (Е. Берн, Е. Гоффман). Запропоновано розглядати громадянську ідентичність як різновид організаційної ідентичності, що функціонує на трьох рівнях: інституціональному («громадянин – держава»), спільнотному («громадянин – спільнота громадян») та індивідуальному («громадянин – Я»). Обґрунтовано, що інституціональний рівень громадянської ідентичності передбачає включеність особистості в організаційне середовище держави: когнітивну (розуміння нормативного поля держави і реальної практики організаційної взаємодії в ньому), ціннісну (соціальна перцепція аксіологічного поля держави, термінальних цінностей державності загалом і конкретної держави зокрема), емоційну (переживання, пов’язані з відносинами з державою як організацією) та поведінкову (реалізація громадянської поведінки). Громадянська ідентичність на спільнотному рівні передбачає афіліацію зі співгромадянами (фактичне прийняття їх як інгрупи, виробленого ними громадянського менталітету; схоже розуміння всіх подій та процесів організаційного середовища держави, що полегшує та інтенсифікує комунікацію між співгромадянами незалежно від їхньої етнічної належності). Спільний досвід переживання типових проблем (від побутових до державно-політичних) сам по собі ще не гарантує згуртованості, взаємопідтримки чи позитивної оцінки співгромадян, але закладає основи громадянської солідарності завдяки спільній цінності та значущості цього досвіду. Індивідуальний рівень громадянської ідентичності передбачає самоідентифікацію з роллю громадянина (у контексті ігрових та сценарних взаємодій з державними інституціями та співгромадянами). Особистість може різною мірою ідентифікуватися зі своєю роллю громадянина, добре або погано “знати свою роль”, але в кожному разі роль громадянина стає частиною її рольового репертуару. Програвання ролі громадянина може зумовлювати як відкриті конструктивні стосунки з державою, так і (частіше) стосунки сурогатні, що виявляється в різноманітних психологічних іграх-маніпуляціях та деструктивних сценаріях. Кожен зі згаданих рівнів громадянської ідентичності може бути розвинутим різною мірою. Домінування одного з рівнів свідчить про певну типовість виявів громадянськості, отож перспективу подальших досліджень вбачаємо в розробленні типології громадянської ідентичності особистості та конструюванні відповідного дослідницького інструментарію
Використані джерела
[1] Arutyunova, Ye. M. (2007). Formirovaniye gosudarstvenno-grazhdanskoy identichnosti molodezhi [Formation of the state-civiс identity of youth]. (Extended abstract of PhD dissertation, Sociological sciences). Rossiyskiy universitet druzhby narodov, Moscow. (in Russian)
[2] Bern, E. (2008). Beyond games and scenarios. Minsk: Popurri. (in Russian)
[3] Bushuyev, V. V. & Titov, V. V. (2011). Natsionalno-gosudarstvennaya identichnost v sovremennom mire i rol istoricheskoy politiki v yeye formirovanii (teoretiko-metodologicheskiy analiz) [National-state identity in the modern world and the role of historical politics in its formation (theoretical and methodological analysis)]. Vestnik “Istoriya i politologiya”, 4, 77–93. (in Russian)
[4] Drobizheva, L. M. (2008). Natsionalno-grazhdanskaya i etnicheskaya identichnost: problemy pozitivnoy sovmestimosti [National, civic and ethnic identity: problems of positive compatibility]. In Rossiya reformiruyushchayasya (Vol. 7, pp. 214–228). Moscow: Institut sotsiologii RAN. (in Russian)
[5] Holodenko, O. Yu. (2013). Teoretychni ta empirychni mozhlyvosti vyvchennia hromadianskoi identychnosti [Theoretical and empirical possibilities of studying civic identity]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia sotsiolohichna, 7, 60–68. (in Ukrainian)
[6] Hristova, L. & Cekik, A. (2013). Between the ethnic and the civic identity – on the perceptions of the student population in the Republic of Macedonia. New Balkan Politics, 13, 45–70. (in English)
[7] Hrymych, M. (2009). Identychnist, etnichnist, etnichna identychnist: terminy ta ponyattya [Identity, ethnicity, ethnic identity: terms and concepts.]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy, 28, 46–54. (in Ukrainian)
[8] Khazratova, N. V. (2015). Hromadianska identychnist u strukturi osobystisnykh identychnostei [Civic identity in the structure of personal identities]. Problemy politychnoi psykholohii, 2 (16), 112–125. (in Ukrainian)
[9] Pakulski, J. & Tranter, B. (2000). Civic, national and denizen identity in Australia. Journal of Sociology, 36 (2), 205–222. (in English)
[10] Petrovska, I. R. (2018). Hromadianska identychnist yak riznovyd orhanizatsiinoi identychnosti [Civic identity as a kind of organizational identity]. Problemy suchasnoi psykholohii, 39, 244–257. (in Ukrainian)
[11] Petrovska, I. R. (2016). Vidminnosti hromadianskoi identychnosti vid etnichnoi ta natsionalnoi identychnostei [Differences between civic. ethnic and national identities]. Aktualni pytannia suchasnoi psykholohii. (Proceedings of the Conference, Dnipropetrovsk, October 7-8, 2016) (pp. 72–76). Kherson: Helvetyka. (in Ukrainian)
[12] Yung, K. G. (1992). Sovremennost i budushcheye [Modernity and the future]. Minsk: Universitetskoye. (in Russian)